Уголь Донбасса


Переклад Олександра Сазонова оригінальної статті Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень Атлантичної Ради (Atlantic Council’s Digital Forensic Research Lab), в якій цитуються та підтверджуються результати розслідування проекту Інфорпост. Атлантична Рада (Atlantic Council) – американський аналітичний центр, заснований в 1961 році при Організації Північноатлантичного договору. Атлантична Рада тісно пов’язана і фінансується Держдепом і Міністерством оборони США.

Російські компанії в утримуваному сепаратистами Донбасі продовжують систематичне розкрадання українських корисних копалин в індустріальному масштабі в той час, як ця територія залишається заблокованою від торгівлі з основною територією України. Використовуючи докази з відкритих джерел, DFRLab підтвердила знахідки серії публікацій з розслідуванням, оприлюдненому на журналістському ресурсі Інфорпост, котре ясно показує вантажні вагони, що, ймовірно, транспортують корисні копалини через російсько-український кордон.

Регіон Донбасу, географічної східної частини України, відомий своїми розлогими обсягами натуральних природних ресурсів та індустріальною інфраструктурою. Його ландшафт насичений гірничими шахтами та відвалами від видобування копалин, таких як доломіт, вапняк та різні сорти вугілля. В 2017 році сили сепаратистів захопили велику кількість українських підприємств разом з великою економічною інфраструктурою в окупованому регіоні. Під їх керівництвом місцева інфраструктура та економіка були намарно розтрачені, а саме: закриті шахти, залізничні шляхи залишились без ремонту, а працівникам відмовлено у виплаті заробітної плати (при цьому вони рідко страйкують через острах репресій з боку служб безпеки сепаратистів).

4 лютого 2020 року Деніс Пушилін, голова підтримуваних росіянами сепаратистів у так званій «Донецькій народній республіці» («ДНР»), прокоментував довготривалу проблему з зарплатами, котрі не виплачуються шахтарям через звинувачення у цьому «зовнішніх факторів». Перед приєднанням до рядів підтримуваних росіянами сепаратистів Пушилін був відомий своїм особистим залученням до схеми фінансової піраміди МММ. Одночасно з’явилися непідтверджені повідомлення про те, що шахтарі Макіївки та Іловайська розпочали страйкувати, незважаючи на тиск місцевого апарату служб безпеки.

Map
Мапа, яка показує головні транспортні маршрути всередині та навкруги зон, котрі не є під контролем уряду України (помічені рожевим кольором). Пунктирні лінії показують залізничні лінії, безперервні сірі лінії показують головні шляхи. Головні місця перетину кордону позначені іконками зображення потягу та автомобіля. (Джерело: @Michael1Sheldon/DFRLab)

Блокада на окупованих територіях

Перехоплення місцевої економіки силами сепаратистів трапилося після впровадження урядом України заходів обмеження ввозу з окупованих територій, які склалися у ефективну блокаду. Така блокада була формально впроваджена після того, як тоді на той момент ще депутат Українського парламненту (Верховної Ради) та колишній командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко зробив одностороннє рішення припинити залізничне сполучення поміж територіями, контрольованими урядом та територіями, котрі утримувалися сепаратистами.

На цей момент часу Спеціальна Моніторингова Місія Організації Безпеки та Співробітництва у Європі (СММ ОБСЄ) в Україні спостерігає лише тільки за двома пунктами перетину кордону поміж Російською Федерацією та територією України, котру утримують сепаратисти: Гуково (одна з двох залізничних станцій, які з’єднані з утримуваною сепаратистами теріторією України), та другою – поблизу російського містечка Донецьк, котре не треба плутати з великим обласним центром, окупованим сепаратистами, з такою самою назвою.

Через розміщення позиції СММ поблизу, однак не у самому Гуково, спостерігачі не спроможні бачити потяги, котрі проходять через кордон, але можуть їх чути. Поміж датами 13 серпня та 19 вересня 2019 року спостерігачі СММ чули 143 потяги, що проїздили між Росією та Україною. Більша частина тих потягів була чутна при виїзді з України – з чого можна припустити, що велике їх число надходило через станцію Успенська, тобто на пункті перетину кордону, котрий не наглядається спостерігачами СММ ОБСЄ.

Доказ

На низці відео та світлин автори розслідування ресурсу Інфорпост задокументували певне число вантажних потягів з вагонами, котрі марковані як такі, що належать до компаній «Российские Железные Дороги» (РЖД) та «Федеральная Грузовая Компания» (ФГК) у різних місцях захопленої сепаратистами території України.

DFRLab ідентифікувала зображення деяких з цих вантажних вагонів у Російській Федерації у різні моменти часу, показуючи те, що вантаж продовжував пересуватися поміж Росією та Україною після введення блокади.

Спіставлення між світлиною з залізничної станції біля Горлівки та світлиною потяга в Росії, що містить той самий вагон з номером 60454485. (Джерело: UA_horlivka/архів; LIB1995 Railway Channel)

На окремих вагонах співпали не тільки номери, але й маркування та п’ятна на них також були незмінними. Зображення окремого вагону, зроблене анонімним користувачем Twitter з позначкою @UA_horlivka, було геолоковане до станції Байрак – невеличкого залізничного вузлу, який знаходиться на східній окраїні Горлівки, у захопленій сепаратистами частині України. Фотограф, роблячи свій знімок, стояв далеко на східній частині станції, на північ від рейок, та дивився у напрямку понад трамвайною лінією, в напрямку станції.

Animated gif
Накладення на знятий залізничний вагон біля Таганрогу у РФ анімованого файлу формату gif для порівняння цього зображення зі світлиною зробленою біля Горлівки. (Джерело: UA_horlivka; LIB1995 Railway Channel)

Лабораторія DFRLab створила файл формату gif для висвітлення того факту, що це є той самий залізничний вагон. Зауважте, що навіть такі властивості, як іржаві п’ятна є ідентичними та залишаються незмінними від одного зображення до іншого.

Geolocation of train
Геолокація вагонів потягу поблизу міста Горлівка. Зазначені так звані «залізничні колії» є призначеними для місцевих трамвайних вагонів та зовсім не для потягів далекого прямування. (Джерело: UA_horlivka/архів; Google Maps)

Близько півроку до появи цієї світлини той самий залізничний вагон був знятий в РФ під час його пересування у сторону від кордону з Украіною. Точним його місцезнаходженням була ділянка поблизу містечка Мержанове, котре знаходиться поміж Таганрогом та Ростовом-на-Дону. Це можна було легко встановити через позиціонування камери, котра зчитувала у кадрі кілометрове позначення відстані. Маркер на відео показує значення «1298», це означає місцезнаходження, котре має знаходитись поміж кілометровими позначками 1295 та 1300, зображеними на ресурсі відкритих залізничних мап openrailwaymap.org.

Open-source map
Мапа відкритих джерел, котра показує розташування позначок 1295 та 1300км поблизу міста Таганрог. (Джерело: openrailwaymap.org)

На іншому зображенні того самого анонімного користувача мережі Twitter в серпні 2019 року був показаний інший, другий вагон в межах території України, захопленої сепаратистами, котрий також був зафіксофаний у РФ. Цього разу автор твіту ідентифікував місце зйомки у якості станції Кринична, яка знаходиться біля міста Макіївка, що знаходиться у свою чергу в приміській зоні Донецька, лише трохи на схід від гігантського залізничного вузла та точки гарячого конфлікту – Ясинуватої. Це може бути легко підтверджено переглядом головної будівлі станції, зображеної на одній зі світлин, котра ясно показує напис «Криничная», яка частково прихована чорно-блакитно-червоним прапором «ДНР».

Visual match
Візуальне порівняння поміж вантажним вагоном поблизу Макіївки, Украіна, та тим самим вагоном в РФ поблизу Таганрогу. (Джерело: Jose_Pinoche, LIB1995 Railway Channel)

Не є зрозумілим, чи зображення, які датовані 25 липня та 3 серпня, є знімками одного потяга – але це, певно, було так, зважаючи на те, яким чином фото були опубліковані одне від іншого у відносно короткий термін часу. Однак було зрозуміло, потяг, зафіксований у РФ, мав у своєму складі деякі з окремих вагонів потягу, зафіксованих в Україні. Тим не менш, зображення з відкритих джерел надають наочне підтвердження нелегального транзиту вантажів поміж РФ та утримуваною сепаратистами територією України.

“Торезантрацит”

Більшість вантажів, котрі перевозяться у цих типах залізничних вагонів, є одним з двох матеріалів: антрацит (сорт вугілля) та сталевий дріт, котрий виробляється на металургійних заводах в Донецьку. Антрацит є матеріалом високої чистоти, з високим вмістом вуглецю й, таким чином, згорає з низьким виділенням диму. Він все ще використовується сьогодні на електричних станціях й у хатньому опаленні, у той час, як кращі його сорти використовуються для плавлення металів.

В одній зі статей веб-ресурсу Інфорпост автори показали те, яким саме чином вагони потягів, котрими перевозили антрацит, оброблялися у системних підрозділах управління залізницею РФ. «Торезантрацит» являє собою об’єднання антрацитових шахт поблизу контрольованого сепаратистами міста Тореза. Відповідно до статті, потяги з вагонами, що прибувають до окупованої сепаратистами території в Україні, реєструються у якості таких, котрі були зупинені на прикордонній станції Успенська (дивіться вище на мапі).

Декілька комерційних сайтів відслідковування вантажів перелічують вагони, які є у наявності на кожній залізничній станції, дозволяючи акціонерам відстежувати переміщення вантажу. Уважно переглядаючи ці сайти Інфорпост повідомив читачам про те, що приблизно 5000 вагонів були вказані у якості зупинених на станції Успенська протягом одного часу, хоча на папері (та й в дійсності) Успенська може вмістити максимально усього лише до 36 потягів.

DFRLab одержала від одного з трекінгових сайтів список вагонів, зупинених на станції Успенська в липні 2019 року. Багато з цих вагонів співпали з тими, котрі були занотовані у той самий місяць для статей на сайті Інфорпост. Лабораторія DFRLab також розпізнала один з цих вагонів на відеозапису з відкритих джерел, знятому на шахті об’єднання «Торезантрацит» з назвою «Прогрес».

Footage of collection of train cars
Відеоматеріали зібрання вагонів у березні 2019 року на території шахти «Прогрес» об’єднання «Торезантрацит», спіставлені з таблицею вагонів, записаних на станції Успенська в липні 2019 року. (Джерело: Первый Республиканский Телеканал)

Цей відеоматеріал, однак, був знятий у березні 2019 року й, таким чином, цей потяг, ймовірно, вже зробив принаймі одну зворотню поїздку до РФ до того часу, коли він був знову занотований на станції Успенська. Більшість вагонів, записаних на цій окремій шахті, були марковані у якості власності компанії “РЖД” або Федеральної Вантажної Компанії. Вагон, зображений на світлині вище, наприклад, був маркований логотипом “РЖД” (Російські Залізниці).

Усі ці вугільні перевезення з Донбасу до Російської Федерації (РФ) проводяться однією компанією – Центр Ефективних Логістичних Рішень (ЦЕЛР). Розслідування онлайн-видання Інфорпост пов’язало цю компанію з особою Сергія Курченка – українського олігарха, котрий мешкає у РФ, й який зараз володіє великими частинами промисловості на окупованому Донбасі під “парасолькою” компанії, що називається «Внешторгсервис».

Шахтарі об’єднання «Торезантрацит», так само, як шахтарі по усій території захопленого сепаратистами Донбасу (а також більшості України, до недавнього часу), живуть у злиднях через те, що їм не сплачують заробітну платню.

Image showing a pay
Зображення, котре показує платіжний касовий документ працівника об’єднання «Торезантрацит» на суму припустимо 4823 рублі й 76 копійок РФ (приблизно дорівнює 78 доларам та 36 центам США). (Джерело: Донецк без глянца/архив)

Один анонімний пост у соцмережі Facebook від 19 листоапда з’явився зі світлиною, котра схожа на касовий платіжний документ за місяць жовтень, виданий шахтою об’єднання «Торезантрацит» «Шахтарська – Глибока». Ця платіжка показала заробітну плату, припустимо рівну трохи нижче за 5000 рублів РФ (оскільки там не було вказано жодної валюти), що мало би відповідати сумі, дещо нижчій за одну сотню доларів США. Мінімальна заробітня плата в Україні зараз дорівнює 4173 гривні на місяць, або близько 171 долара США. Лабораторія DFRLab не була спроможна визначити дійсність даної платіжки, але скарги на схожі малі виплати є широко поширеними серед груп шахтарів Донбасу як у «Facebook», так й у «ВКонтакте», та йдуть фактично незаперечними.

З того часу, як сили так званої «ДНР» контролюють шахти об’єднання «Торезантрацит», вони знаходиться технічно у сфері компетенції «голови ДНР» Пушиліна і його «Міністра Вугільної промисловості та Енергетики», і вони мають слідкувати за тим, щоб шахтарі отримували свою платню. Незважаючи на неодноразові заклики, зарплати досі не виплачуються повністю. На території України, котра контролюється урядом, шахтарі можуть страйкувати на знак протесту, як вони це й робили з позитивним результатом, але у «ДНР» місцеві бояться репресій з боку сил безпеки сепаратистів, зокрема – “МГБ” (Міністерства Державної Безпеки). В 2018 році надходили репортажі щодо репресій “МГБ” у сусідній так званій «Луганській Народній Республіці» («ЛНР») проти шахтарів, котрі організовували страйки. Зараз анонімні повідомлення стосовно подібних репресій надходять з Донецька, хоча вони ще мають бути підтверджені.

Покупці цього вугілля включають російські, європейські та, ймовірно, українські компанії, оскільки походження такого вугілля є на достатньому рівні прихованим.

Висновок

Підтримувані Російською Федерацією сили сепаратистів на сході України створили умови, які дозволяють російським компаніям видобувати регіональні природні ресурси за значно зниженими цінами, на збиток місцевим робітникам та їх сім’ям. Через тоталітарну природу владні структури сепаратистів зустрічають лише незначний спротив.

На додачу до людських втрат, економіка України також зазнає болючих збитків від цієї схеми видобутку копалин, оскільки експорт з цього регіону може бути значним джерелом податкових надходжень для країни. У той час, як в цій схемі є багато учасників, особлива увага має бути надана ЦЕЛР – логістичній компанії, що відповідальна за переміщення всього цього вугілля, та також компанії Російські Залізниці (РЖД), котра допомагає приховувати транзит вагонів поміж РФ та окупованою територією України.

Автор оригинальної статті Michael Sheldon є співробітником Digital Forensic Research Lab та перебуває в Україні.

Слідкуйте за більш глибоким аналізом подій з цього джерела за хештегом #DigitalSherlocks.

Алекс Сазонов
Громадсько-політичний активіст, співзасновник "English Speaking Club" у Дебальцевому. Етнічно-політичний український біженець з окупованої території Донбасу, та формально - "внутрішньо переміщена особа". З дитинства є ідейним прихильником вступу України до НАТО. Пише на культурно-мистецькі теми та теми з життя громадських організацій у місцевих ЗМІ з 1994 року та в онлайн-ЗМІ з 2007 року. Сьогодні судиться проти Російської Федерації за те, що став політичною та соціально-економічною жертвою російської військової агресії та окупації, котра має бути визнана юридично на міжнародному рівні.