Українці, які прагнуть виїхати з тимчасово окупованих частин Донецької та Луганської областей, змушені ретельно готуватися до перетину кордону з Росією. Вони продумують «легенди» для прикордонників, готують запасні телефони та називають «правильні» кінцеві пункти призначення, оскільки формально РФ не визнає цей кордон, називаючи його «адміністративною межею».
Насправді, на колишніх міжнародних пунктах пропуску, що функціонували до 2014 року, проводяться не просто прикордонні перевірки. За даними «Донбас Реалії» (проєкту Радіо Свобода), які розібралися у ситуації, це часто є ретельними та жорсткими перевірками співробітниками Прикордонної служби ФСБ, які можуть завершитися багаторічною «фільтрацією». Проте для багатьох це єдиний шлях покинути підконтрольні Москві українські території.
«Лотерея» на кордоні, якого нібито не існує
Співрозмовниця «Донбас Реалії», мешканка Донецька, яка попросила про анонімність з міркувань безпеки, описує типовий паспортний контроль на пункті пропуску «Матвєєв Курган» (розташований на базі колишнього міжнародного пункту «Успенка – Матвєєв Курган» у Ростовській області РФ):
«– Откуда едете?
– Из Донецка.
– Куда едете?
– В Москву.
– Причина?
– К родственникам.
– Хорошо».
Жінка зазначає, що така розмова можлива, якщо знаєш, що саме потрібно говорити. Хоча автобус справді прямував до Москви, більшість пасажирів, перевізники і навіть прикордонники розуміли, що для багатьох Москва — лише транзитний пункт до підконтрольної Україні території чи країн Європи.
«На всіх кордонах одне і те саме. Приїжджаєш, виходиш із речами з автобуса – спочатку проходиш паспортний контроль», – розповідає донеччанка.
За її словами, російський паспорт на окупованій території є «примусовою необхідністю», без якої перетин кордону неможливий. Серед пасажирів таких рейсів переважно люди літнього віку, які їдуть до родичів за межами Росії. Однак, попри вік, для кожного перетин залишається «лотереєю», де формальний огляд у будь-який момент може перетворитися на повноцінну «фільтрацію».
На всіх пунктах пропуску між окупованими частинами Донеччини та Луганщини та РФ працюють співробітники Прикордонної служби ФСБ Росії. Вони перевіряють паспорти та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.
«Я тоді заздалегідь приготувала всі «легенди». Ну, там же теж не дурні, там спецслужби [РФ] працюють, – згадує донеччанка. – Деяких людей [з нашого рейсу забрали] на «фільтрацію» – опитування повне».
Львів – це для них як для бика червона ганчірка
Донеччанка
Наприклад, одній попутниці не пощастило, оскільки вона чесно зізналася, що прямує до Львова до дитини, яку вивезла з окупації ще у 2014 році. Ця правда коштувала їй кількох годин допиту. «Львів – це для них як для бика червона ганчірка», – пояснює жінка. Якщо ж говориш, що їдеш до Москви, можуть вимагати назвати конкретну адресу та людей.
Після кількох годин очікування автобус із пасажирами все ж відпустили. Щоб уникнути подібних проблем, пасажири не ризикують перевіряти правдивість застережень стюардів про те, що «прикордонники й так усе знають». Вони залишають основні телефони з переписками вдома, а в дорогу беруть інший – з чистою SIM-карткою. «Везуть телефон, який показують [на контролі], у ньому вставлена сімка, так би мовити, чиста. А ту [стару] сімку я сховала», – ділиться досвідом жінка, додаючи, що так робить багато хто, особливо молодь.
Між РФ та окупованим українським Донбасом досі існує держкордон. Для Росії це Україна?
Скільки пунктів пропуску працюють і де?
Попри ретельну перевірку пасажирів та повноцінний прикордонний контроль, Росія продовжує називати кордон з окупованими українськими територіями «адміністративною межею».
5 жовтня 2022 року президент РФ Володимир Путін підписав закони про «входження до складу Росії» Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, хоча на той момент, як і досі, РФ не контролює жодну з них повністю. За російським законодавством, окуповані українські регіони відтоді нібито є «рівноправними суб’єктами федерації».
Того ж дня призначений Росією очільник окупованої частини Донеччини Денис Пушилін заявив, що митний контроль та митні операції у пунктах пропуску «Успенка – Матвєєв-Курган», «Маринівка – Куйбишеве», «Новоазовськ – Весело-Вознесенка» та «Іловайськ» «не здійснюються». Він запевняв, що «залишився лише паспортний контроль та перевірка на заборонені до обігу предмети». Аналогічну заяву зробив і Леонід Пасічник, призначений Росією очільник окупованої Луганщини, зазначивши, що всі пункти пропуску скасовані, а прикордонники, які залишаються там, лише охороняють майно.
Проте, реальність виявилася іншою. Більшість КПП з російського боку розташовані у Ростовській області. У березні 2023 року тодішній губернатор Василь Голубєв своїм указом офіційно закріпив пункти пропуску з РФ: шість – на межі з окупованою частиною Донеччини та чотирнадцять – із окупованою частиною Луганщини.
У травні 2024 року вздовж кордону РФ у Ростовській області запровадили п’ятикілометрову зону особливого правового статусу, де перебування дозволено лише за спеціальними документами, а приїжджі зобов’язані повідомляти про свій візит ФСБ РФ. Це пояснюється «заходами безпеки». Ба більше, передбачається, що у квітні 2025 року губернатор Ростовської області підпише указ про категоризацію КПП, за яким великі автомобільні та залізничні пункти пропуску залишаться доступними для всіх, а для менших запровадять географічні обмеження (наприклад, через «Авілово – Федорівку» зможуть їхати лише жителі Ростовської області та окупованої Донеччини).
Наприкінці травня цього року Законодавчі збори Ростовської області ухвалили дві норми, які закріплюють межу між російським регіоном та окупованими територіями Донеччини й Луганщини під приводом «упорядкування земельних відносин» та оновлення кадастру. Це свідчить про триваюче юридичне оформлення кордону.
Згідно з двосторонньою угодою 1995 року, на українсько-російському кордоні мали діяти 52 пункти пропуску. Після початку російської агресії у 2014 році Кабмін України закрив вісім з них у Луганській і Донецькій областях, у лютому 2015-го – ще 23, а після повномасштабного вторгнення у 2022 році Київ закрив решту. Станом на 2024 рік Державна прикордонна служба України мала 38 зареєстрованих пунктів, кожен з яких на сайті відомства відмічений як такий, що не діє.
За інформацією Центру національного спротиву, оприлюдненою у квітні 2024 року, виїхати з окупованих територій до РФ можливо лише через п’ять офіційних пунктів пропуску: «Ізварине», «Вознесенівка», «Довжанське», «Мілове» в Луганській області та «Успенка» в Донецькій. Спроби обійти їх полями, зазначається, караються затриманням прикордонниками ФСБ.
«Донбас Реалії» надіслали запити до ГУР Міноборони та ДПСУ щодо кількості реально функціонуючих пунктів пропуску, але відповіді на момент публікації не надійшли.
Аналіз соцмереж, чатів перевізників та відгуків на Google Maps дозволив «Донбас Реалії» встановити роботу за останній рік щонайменше восьми пунктів пропуску на кордоні між окупованими територіями Донецької та Луганської областей та РФ:
- «Успенка» (ТОТ Донецької області) – «Матвєєв Курган» (Ростовська область РФ);
- «Новоазовськ» (ТОТ Донецької області) – «Весело-Вознесенка» (Ростовська область РФ);
- «Маринівка» (ТОТ Донецької області) – «Куйбишево» (Ростовська область РФ);
- «Ульянівське» (ТОТ Донецької області) – «Шрамко» (Ростовська область РФ);
- «Ізварине» (ТОТ Луганської області) – «Донецьк» (Ростовська область РФ);
- «Червонопартизанськ» (ТОТ Луганської області) – «Гуково» (Ростовська область РФ);
- «Мілове» (ТОТ Луганської області) – «Чертково» (Ростовська область РФ);
- «Просяне» (ТОТ Луганської області) – «Бугаївка» (Воронезька область РФ).
Для самої Росії практика внутрішніх кордонів не є унікальною. На Північному Кавказі під час перетину адміністративних меж між сусідніми республіками місцеві й федеральні силовики на блокпостах вибірково перевіряють документи та оглядають автомобілі, посилаючись на підвищені ризики екстремізму та тероризму.
«Фільтрація» замість інтеграції
Відгуки користувачів на Google Maps переважно негативні, свідчачи про кілометрові черги, години очікування та примусові висадки пасажирів для перевірок. «Черги кілометрові. У момент ракетної небезпеки чи атаки БПЛА куди бігти всім цим людям? Створюються навмисно такі правила?» – обурюється Світлана, яка перетинала пункт пропуску «Весело–Вознесенка».
Анна поділилася схожим досвідом там само: «Це жах! «Одна країна»! Протримали туристичний автобус понад п’ять годин! Заїхали близько восьмої вечора 11 квітня, виїхала о першій годині ночі 12 квітня».
Юлія Боклаг, спів-CEO проєкту Helping to Leave, який надає допомогу з виїздом з окупації, наголошує: Росія не робить нічого для полегшення перетину кордону. «Нікому не цікаво покращувати умови для людей», – зазначає вона. За її словами, лише іноді менше питань виникає до людей старшого віку або сімей з дітьми, проте й вони не застраховані від тиску під час «фільтрації».
Нікому не цікаво покращувати умови для людей
Юлія Боклаг
Боклаг також вказує на існування чітких «груп ризику»: найбільші труднощі виникають у людей з проукраїнськими поглядами або тих, чиї родичі служать у ЗСУ. У разі відмови у пропуску, у найкращому випадку людина зможе спробувати знову. Бувають і складніші варіанти: «коли люди зазнають тиску, [або] коли людині ставлять заборону на виїзд із ТОТ. Тобто, вона залишається в себе вдома, на окупованій території, і не має можливості фактичного виїзду на ту територію, яку вони (Росія – ред.) примушують називати своєю країною».
Керівниця аналітичного відділу Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк коментує правовий аспект: самі фільтраційні заходи не є автоматично незаконними, оскільки міжнародне право допускає певні обмеження на окупованій території з міркувань безпеки. Однак, воно гарантує цивільним право залишити територію в будь-який момент конфлікту. Для прискіпливого огляду має бути реальна та обґрунтована підозра, а не тотальний контроль за замовчуванням.
«Коли ми чуємо, що йдеться про тотальну перевірку особистих переписок, про навіть копіювання того, що є на особистих засобах комунікації в телефоні, надмірне збирання біометричних даних, дактилоскопії і так далі – виникає питання щодо пропорційності цих заходів», – пояснює правозахисниця.
Чому кордон, якого «немає», досі існує
Питання, яке хвилює всіх, хто перетинає «адміністративну межу», – чому вона взагалі існує в нібито «єдиній країні». «Чому досі існують ці КПП, нам теж незрозуміло, якщо ми «єдина країна», – каже співрозмовниця з Луганська, припускаючи, що РФ зберігає пункти пропуску для контролю за переміщенням військових та зброї.
Донеччанка додає: «Ну от мужики там їздять. Питаю [знайомого], він каже – всі плюються. Всі дивуються. У них же точно такі ж паспорти, [як у росіян]. А чого вони нас оце «фільтрують»? Ну, негативне [ставлення], звичайно».
Журналіст із Донецька Дмитро Дурнєв переконаний, що попри заяви Кремля про єднання, Москва продовжує сприймати захоплені території України як «потенційно ворожі». На його думку, для російського керівництва цей кордон ніколи не переставав існувати і не зникне. «[Для Росії] це Україна досі», – пояснює він. Дурнєв наводить приклад: «людей забирають [до російської армії] на «старих» окупованих територіях, а на «нових» ніякої мобілізації не було. Тому що вони (жителі окупованої частини Донбасу – ред.) «неблагонадійні», вони допомагають українцям. Звідти їх вичавлюють, із ними борються».
Самі жителі окупованих територій також відчувають це ставлення. «Це ж недовіра. Вони не довіряють. Все одно [ми] для них люди другого сорту, «х*хли» і так далі», – каже донеччанка.
За її словами, процедура перевірки суттєво змінилася порівняно з періодом між початком окупації у 2014 році та повномасштабним вторгненням у 2022-му. «Я не скажу, що там обшуки до трусів. Вони просто речі перевіряють. От ставиш [речі], і сам через металошукач [проходиш]. Раніше просто не було оцієї вибіркової «фільтрації»», – ділиться жінка.
Все одно [ми] для них люди другого сорту, «х*хли»
донеччанка
На думку Онисії Синюк, після хаотичних репресій початку вторгнення Кремль намагається надати контролю видимості законності. «Після ось цього «об’єднання» вони (окупанти – ред.) створюють ілюзію правового режиму, легітимізації всіх своїх дій», – переконана вона.
Пункти пропуску на межі «єдиної країни» є одним із проявів реального ставлення самого ж агресора до захоплених українських територій.
«Кордон із під*рами, що тут сказати. Після звільнення буде мур висотою 100 метрів», – йдеться у відгуку на Google Maps одного з користувачів, який перетнув пункт пропуску «Весело–Вознесенка».
