В Новоалександрівці Донецької області в 2014 році проживали близько 150 осіб, проте за час війни люди виїхали, і в селі залишилися лише 15 осіб.
Звуки бойових дій чути в селищі практично щодня. Село не газифіковане, а електроенергія, транспортне сполучення і торгові точки відсутні з самого початку війни.
З-за цього навіть за найнеобхіднішими продуктами жителі села змушені пробиратися непрохідними дорогами кілька кілометрів.
Місцевий житель розповідає: «За хлібом 3-4 км ходимо. Беремо чоботи, проходимо болото, потім знову перевзуваємося і далі йдемо. Назад таким самим способом. І то, це якщо почнуть пускати».
Крім того, фельдшерський пункт у селі пошкоджений і не працює, а «швидка допомога» не виїжджає на виклик у населений пункт останні кілька років. Зараз люди виживають завдяки гуманітарної допомозі від міжнародних організацій та сільському господарству.
Одна з мешканок каже: «А що ця війна дала нам, скажіть мені, рідненькі мої?.- Яку користь вона нам дала?».
На ций момент єдині, хто приїжджає до мирних жителів — це українські військові та представники гуманітарних місій.
