“ДОНЕЧЧИНО МОЯ, ЖИТТЯ МОГО ЛЮБОВ!”
6 січня 120 років тому народився класик української літератури, яскравий лірик ХХ-го століття Володимир Сосюра.
Донеччино моя, моя ти батьківщино,
Тобі любов моя і всі мої чуття.
Я до грудей твоїх приникнув, як дитина,
Щоб знов набратись сил для пісні і життя.
“Народився я на станції Дебальцеве о десятій годині ранку шостого січня 1898 року…”
Цими рядками розпочинається автобіографічний роман Володимира Сосюри “Третя рота”. І саме у згаданому Дебальцевому на Донеччині ми щороку вшановували нашого славного земляка. Зусиллями місцевої влади, управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації, обласних організацій Національних спілок письменників і художників у травні-червні проводили тут фестиваль-конкурс “Срібні дзвони” пам’яті Володимира Сосюри. До міста залізничників прибували конкурсанти та гості з інших областей, а також зі столиці. Серед них був і правнук поета Олексій Сосюра.
Якось після напруженого дня ми сиділи біля майже пригаслого багаття під яскравими травневими зорями, і Олексій пригадав цікаву історію. Каже, коли вперше їхав до Дебальцевого, трохи збився з дороги. А оскільки спитати не було кого, довірився інтуїції, і вона вивела його точнісінько на дорогу до міста, звідки пішов у життя і літературну творчість його славний прадід.
Ми тоді не тільки жили спогадами та буднями фестивалю, а й заглядали у майбутнє. Приміром, крок за кроком просувалися до здійснення давнього задуму – спорудити у Дебальцевому пам’ятник Володимиру Сосюрі (досі тут працював його музей). У 2013 році мрія почала ставати дійсністю: під час щорічного фестивалю у міському сквері встановили камінь на місці майбутньої бронзової скульптури автора патріотичного вірша “Любіть Україну!” Вже був проведений конкурс на кращий монумент, вже розпочалася відповідна робота… Але у травні 2014-го ні “Срібні дзвони”, ні відкриття пам’ятника не відбулися через усім відомі трагічні події.
Зараз напівзруйноване Дебальцеве, розташоване на межі Донеччини і Луганщини, перебуває на тимчасово окупованій території ОРДЛО. Поезія “Любіть Україну!” та окремі інші твори славного земляка опинилися під забороною від антиукраїнських ідеологів самопроголошених “республік”. А правнук поета Олексій Сосюра тим часом в міру своїх сил намагається наблизити визволення Дебальцевого і всього Донбасу. Принаймні він нерідко буває на Донеччині, зокрема, у військових частинах та на “передку” із вантажем гуманітарної допомоги. І разом з однодумцями, як і раніше, всіляко сприяє омріяному встановленню і відкриттю пам’ятника своєму відомому прадіду на землі, де він колись народився.
На дивом вцілілому знімку з мого архіву: 2010 рік, Олексій Сосюра на фестивалі “Срібні дзвони” у Дебальцевому.
На іншому фото правнук поета на Донеччині у 2017 році.
Написав Pavlo Kushch
